Новогригорівська філія Арбузинської центральної бібліотечної системи

"Салют учасникам війни, хто не шкодував дитинство за для Перемоги"

Привітання учасникам війни для театралізованого виступу



1. частина

 

1. Сьогодні ми вшановуємо всіх, хто ратними подвигами та трудовою працею здобув мир, щастя і спокій, вже для кількох поколінь своїх дітей, онуків і правнуків. На нашому святі присутні учасники війни, це люди, які не воювали з ворогом із зброєю в руках, але не дивлячись на їх тоді ще дитячий вік, невтомно працювали на наших степових ланах, щоб забезпечити війська необхідним продовольчим забезпеченням.

 

2. Серед нас Знаходиться Діденко Олена Яківна. В 12 років застала її війна у Новогригорівці. Як всі тодішні діти вона відчула холод і голод окупаційних років, коли повноправно господарювали фашисти і все цінне відбиралося військовими чужинцями, коли за любу провину розплачувалися життям. Зразу ж після визволення у 1944 році її 15 річну дівчину призвали до роботи у сільському господарстві, вона заміняла чоловічу працю на механізованих агрегатах.

 

3.Таку ж участь доля визначила і Вергулянець Меланія Макарівна. Народилася 1932 році в селі Рябоконево і їй пришлося у дитячі роки бачити жорстоку правду  фашистсько-німецького режиму, бачити катування рідних і односельчан. Відразу ж з моменту визволення її дитячі руки і важка не дитяча праця влилися у загальний труд, що був спрямований кувати Перемогу над фашизмом.

 

4. Шановні Олена Яківна та Меланія Макарівна щиро вітаємо Вас з 68 річницею Перемоги, ця Перемога безумовно відбулася і завдяки Вам, завдяки вашій безкорисній пожертві вашої молодості і вашого здоровя. Дякуємо Вам, що в трудні часи не стояли осторонь, а всими можливостями творили і працювали разом з  усією  Батьківщиною, не зважаючи на те, що самі понесли втрати найближчих рідних на цій жорстокій війні.

 

2. частина

 

1. Вся країна кувала Перемогу не тільки у боях та атаках, важливий вклад внесли люди, що працювали для Перемоги в тилу, виробляючи зброю, та вирощуючи врожаї для армії.

 

2. Онищенко Марія Василівна народилася в Лисогорі у 1933 голодному році. Чудом залишившись жити після голодомору у дев’ятирічному віці її доля дарує випробування війною. Своїми очима бачила фашистів і тих, які годовані і непрохані прийшли поневолювати нашу землю, і тих обірваних і голодних, які тікали від натиску визвольних армій у 44 році. Зразу ж після визволення включилася у роботи, у допомогу дорослим не зважаючи на свої дитячі роки.

 

3. Буду лак Іван Васильович в 12 років зустрів 41 рік і як всі діти тої пори своїми очима бачив окупаційну владу в Новогригорівці, відчував той страх перед іноземними загарбниками, які прийшли перетворити наш народ на своїх рабів. На його очах відбувалося і визволення нашого села Радянською армією. П’ятнадцятирічний хлопець за рік до закінчення війни був навантажений працею у сільському господарстві, заміняючи чоловічу силу, яку поглинав фронт.

 

4. Шановні Марія Василівна та Іван Васильович прийміть наші щирі вітання з Днем Великої Перемоги, який вже 68 раз приходить у наш дім мирним небом, спокійним життям, без страху розстрілів і катувань. Краплина вашої праці, додана у загальну міць, зруйнувала плани фашизму, ми перемогли. Будьте щасливі Ви і ваші родини.

 

3. частина

 

 

1. Роки війни незабутні людям, хто перейшов ці роки своїм особистим життям. У двічі сильніше карбуються у пам’яті дитячі роки і так сталося, що память про жахливі події залишається у теперішніх наших бабусь і дідусів. Але ця память освячена тим подвигом, який вони зробили для нас - своїх дітей, внуків і правнуків.

 

2. На нашому святі присутня Левченко Валентина Іванівна. Вона родом з Лисогори і їй було 12 років, коли німці захопили наш край. Пережити прийшлося чимало і коли радянська армія посунула загарбників назад до свого лігва, юній дівчині прийшлося взяти до рук сільськогосподарську зброю і виснаженою працею допомагати нашим воїнам бити ворога до переможного кінця.

 

3. Єленюк Іван Михайлович 1932 року народження з далекої Чернівецької області, але доля дитини, яка зустріла і провела жорстоку війну схожа з усіма дітьми того часу. Праця хлопчаків, які не могли згідно віку потрапити у регулярну армію, била ворога допомогою дорослим у всьому, адже у селах недостатньо було чоловічої сили і рук.

 

 

4. Шановні Валентина Іванівна  та Іван Михайлович Вітаємо Вас щиросердно з святом - святом світлого дня Перемоги над фашизмом. Вклоняємося Вам за Ваш відданий труд, важкі випробування, які складали краплинка за краплинкою силу нашого народу, яка перемогла коричневу чуму фашизму 68 років тому. Спасибі за мирне небо. Здоров’я вам, щастя.

 

4. частина

 

1. Минають роки, все менше залишається свідків того воєнного часу. На нашому святі згадуємо їх величний подвиг в боях і праці, завдяки якому вже 68 раз зустрічаємо День Перемоги, день Визволення і день пам’яті.

 

2. Білявіська Лідія Петрівна народилася в с. Рибалка 1931 року і безперечно повторилася доля, яка присуджена всім її одноліткам - доля пережити у дитячі роки  і окупацію, і світлий час визволення і час важкої, під час голодної не по дитячому виснаженої праці, яка піднімала з руїн розграбоване фашистами господарство.

 

3. Юдова Олена Андріївна теж 31 року народження. Дитячі спогади, коли вона була 10 річною дівчинкою і прийшлося бачити реальну фашистську наволоч в Новогригорівці незгладимі по ці пори. Кожна дитина тої воєнної пори була такою ж одиницею сили, щоб бити ворога, як і солдати на фронтах, але для дітей були визначені фронти трудової переможної слави.

 

4. Шановні Лідія Петрівна та Олена Андріївна від всього серця вітаємо з Перемогою, світлим незабутнім Днем, коли гриміли салюти і оповістили закінчення самої кровопролитної, нелюдяної жорстокої Війни. Дякуємо Вам за Ваш труд і вашу відданість рідній землі.

 

5. частина

 

1. Стратонова Віра прокопівна народилася в 32 році в с.Булацелово і не зважаючи на свій дитячий вік у ті незабутні роки, отримала долю важко працювати, відновлювати спалену, розграбовану війною і фашистами нашу землю. Не жаліла воєнна доля ні її рідних, ні її саму що під час окупації так і після визволення.

 

2. Колісніченко Анатолій Павлович наймолодший серед присутніх тут героїв праці, родом з с.Глиняне. Дитячі очі пам’ятають вогні і пожежі війни, а руки отримали мозолі відданої праці, щоб світла Перемога наблизилася і утвердилася навіки.

 

3. Шановні учасники, діти війни, низький уклін та щира подяка Вам, за ваш неоціненний внесок для всього людства у здобутті Перемоги над звіром фашистської Германії.

 

4. Ось і дійли ми на нашому святі, коли хочемо представити Онищенка Михайла Тихоновича, нашого єдиного в селі, на тепер, ветерана війни, він залишився сам. Всі його бойові друзі, стомлені від ран і спогадів, не дочекалися 68 світлого дня Перемоги, коли весь народ, вся спільнота радіє і віддає шану своїм визволителям.

 

5. Михайло Тихонович1926 року народження і на момент визволення нашого краю Радянською армією йому виповнилося 18 років і, як військовозобов’язаний, він був призваний у лави армії, щоб добивати ворога у країнах Європи. Перемогу зустрів в Чехословаччині, про це зараз і розповість. Надаємо йому слово.

 

6. частина. Розповідь ветерана. 

 

 



Создан 09 мая 2013